Україна отримала у спадок від СРСР потужну енергосистему дозволяла мати стабільне енергозабезпеченнянавіть у кризові 90-ті роки

Проте у спадок ми отримали і структурні проблеми.

1. Через неоптимальне розміщення електростанцій та  електромереж, на території України є енергодефіцитні та енергонадлишкові регіони. Зокрема, в західному регіоні через мережеві обмеження «замкнено» більше 1 ГВт потужності Рівненської та Хмельницької АЕС, а у східних та південно-східних регіонах електроергії не вистачає.

2. Структура генеруючих потужностей енергосистеми також далеко не  оптимальна. Маємо надлишок базових та нестачу маневрових потужностей.Через це для покриття змінної частини графіку навантаження використовується обладнання, яке для цього не пристосовано.

3. Використання обладнання в непроектних режимах прискорює його зношення. В цілому  більш ніж 80 % генеруючого устаткування теплових електростанцій перейшло межу фізичного зносу, а його 40% потребує термінової заміни.

Через високий рівень зносу електромережвтрати в них майже вдвічі перевищують європейські показники.

Зрозуміло, що в галузі, яка десятиріччями була позбавлена нормального інвестиційного процесу інакше бути не могло. Звичайно необхідно зважити на поганий інвестиційного клімат в країні в цілому, але існують і специфічні для енергоринку перешкоди, які стоять на шляху інвесторів.

В своїй нинішній організаційній формі оптовий ринок електроенергії ,  створювався наприкінці 90-х років.Свого часу це був прогресивний крок, але повноцінного конкурентного середовища створено так і не було.

Механізми енергоринку надає державіта регулятору надмірні можливості втручатись у його роботу. Це має дуже негативний вплив на цінову політику в електроенергетиці, яка будується на популізмі.

На сьогодні населеннясплачуючи  28 коп. (2,6 євроцентів) за кВт.год електроенергії, не покриває і 25 % її собівартості. Недоплачені кошти, а у 2012 році вони склали 34 млрд. грн., закладаються у ціни для інших категорій споживачів збільшуючи їх на 40%.

Для того щоби трохи послабити  негативні наслідки перехресного субсидування для промисловості НКРЕ та причетні державні установи стримують ціни для виробників обмежуючи інвестиційної надбавки, за рахунок яких мала б здійснюватись модернізація.

При цьому і завдання соціального захисту не вирішуються належним чином, оскільки через низькі ціни на електроенергію субсидуються всі верстви населення.

Нинішня цінова політика робить електроенергетичні підприємства непривабливими для інвесторів. Також їх відлякує непрозора система державного регулювання галузі в цілому, ті відсутність гарантій завантаження енергоблоків.

Набувши членство в енергетичному співтоваристві Україна отримала правову базу для системних реформ енергетики, спрямованої на її інтеграцію до європейського енергетичного простору.

В принципі частково це вже здійснено, Бурштинский острів працює в паралельному режимі з  ENTSO-E, основний експорт (4,8 млрд. кВт.год. в  2012 р.)  йде традиційно до 3 країн Вишеградської групи  - Словаччини, Угорщини та Польщі, а також Румунії.

При цьому існуючі міждержавні ЛЕП дозволяють постачати до європейських країн до 40 млрд. кВт годин електроенергії.

Для повноцінної ж інтеграції необхідно буде перевести на паралельну роботу з  ENTSO-E всю Об`єднань енергосистему України;виконати вимоги  екологічне законодавство ЄС, яке стосується електроенергетики; здійснити ринкові реформи у відповідності із другим та третім енергетичними пакетами.

1. Технічна можливість повноцінного приєднання ОЕС України до ENTSO-E буде залежати від покращення регулюючих властивостей вітчизняної енергосистеми, зокрема, точності підтримки частоти електричного струму, яка зросте на порядок, при нормальній роботі і в типових аварійних ситуаціях.

Керуючий комітет UCTE розглянув та акцептував заявку на вступ енергосистем України та Молдови, як єдиного блоку регулювання, до синхронної зони UCTE ще у 2006 році,  але подальше вирішення цього питання йде дуже повільно.

2. За часів СРСР в 60-70 роки 20 сторіччя теплові електростанції будувались фактично без очисних споруд.

Зараз на них здійснюється очищення від пилувикидівдимових газів,але спричинена ними запиленість атмосферного повітрявсе одно перевищує європейські нормативи у 20-30 разів.Очищення димових газів від оксидів сірки та азоту не передбачено на жодній електростанції країни.

В той же час згідно 80-ю директивою ЄС до 1 січня 2018 р. викиди українських ТЕС мають бути приведені у відповідність до європейських стандартів. Встановлення на них очисних споруд, які б дозволили досягти цієї мети доцільно здійснювати лише в рамках повної модернізації енергоблоків,вартість якоїоцінюється 600-1200$ на кВт встановленої потужності.  Для 25% енергоблоків така модернізацію позбавлена сенсу, їх необхідно буде виводити з експлуатації.

3. Ключовим фактором ринкових реформ в електроенергетиці є зміна моделі енергоринку. В кінці жовтня український парламент прийняв Закон «Про засади функціонування ринку електричної енергії України». Він передбачає впровадження сучасної моделі ринку електроенергії на основі двосторонніх контрактів та балансуючого ринку. Вона за суттю є більш ліберальною але для ефективної роботи потребує конкуренції виробників.

Натомість за підсумками приватизації 2010-2011 рр. компанія ДТЕК стала по суті монопольним власником теплової генерації.Разом з НАЕК «Енергоатом» електростанції ДТЕК виробляють 86% електроенергії України. За цих обставин в умовах  ринку двосторонніх контрактів виробники замість цінової конкуренції можуть обмежувати  пропозицію, стимулюючу зростання цін

Також Закон пропонує перерозподіляти доходи в напрямку від атомної та гідро до теплової та відновлювальної генерацій. Також з нього постачальникамкомпенсуватимуться збитки від низьких цін для населення. По суті пропонується зберегтидуже близьким до нинішнього механізм роботи енергоринку, але за набагато складнішого та коштовнішого регулювання енергосистеми.

Як свідчать розрахунки, якщо розпочати безпосереднє впровадження моделі двосторонніх контрактів у формі, передбаченій Законом, на перших етапах електроенергія може подорожчати на загально суму до мільярда гривень щорічно.

Також запропонована в Законі модель суттєво обмежує можливості державі впливати на формування перспективної структури енергосистеми.

Тому при переході до моделі ринку двосторонніх контрактівїї доцільно доповнити не зазначеним фондом, а механізмом гарантій інвестицій в потужність. Це сприятиме залученню інвестицій в модернізацію підприємств галузі та будівництво нових потужностей що через 6-7 років може створити підґрунтя дляефективної роботи ринку двосторонніх контрактів.

Механізм гарантій інвестицій в потужність дозволятиме ефективно реалізовувати державну політику розвитку електроенергетики. Для України можливі два її варіанти.

Перший, передбачає пріоритетний розвиток енергетики на відновлювальних джерелах.

За такої політики в перспективі енергосистема потребуватиме підвищених маневрових можливостей, а розвиток АЕС обмежуватиметься. В тепловій генерації вугільні ТЕС витіснятимуться газовими, які мають кращі маневрові характеристики, що потребуватиме в 2030 році додаткових 20млрд.куб.м газу. Ціни на електроенергію будуть зростати, що зменшуватиме її конкурентоздатність по відношенню до інших енергоносіїв.

Другий сценарій атомний. За такого підходу буде інтенсивно розвиватись традиційна енергетика, а також споживачі-регулятори на базі  теплоакумулюючих установок.

Атомний сценарій виглядає для України більш прийнятним, також вінкращий для повноцінної інтеграції української електроенергетики до європейського енергетичного простору. В цьому випадку експортний потенціал України в 2030 році складе 20-22 млрд. кВт.год. електроенергії на рік.

За цього сценарію потреби в інвестиціях на розвиток та модернізацію української енергосистеми складуть 79-99 млрд. дол. США.Очевидно, що такі кошти навіть протягом17-тироків Україні буде знайти надзвичайно важко. Це завдання вимагатиме значних зусиль щодо залучення інвестицій та формування ефективної державної політики. Помилки, здійснені  при цьому можуть призвести до знищення частини генерації і знизити конкурентоздатність української електроенергетики. В результаті Україна може не тільки втратити позиції експортера, а й можливості самостійно регулювати роботу енергосистеми і країнам ЄС доведеться опікуватись ще й енергозабезпеченням України.

Сергій  Дяченко,  керівник  енергетичних  програм  аналітичного  центру «Борисфен Інтел»